Наодинці з думками , я ловлю їх руками
Та впіймати не можу: близько,близько – та ні.
А якщо їх сітками?! Всіх з`вязати й купками,
Прихистить лиш веселі,а прогнати сумні.
Та прогнати їх буйні далеко-далеко,
Так далеко,щоб навіть в глибокім у сні
Не приніс мені в дзьобі той чорний лелека,
Що кує в моїх думах ті ноти сумні.
Ну а ті , що зістануться будуть лиш мої
Я до серця їх милих усіх пригорну,
І лиш іноді під шелест трав і гобою
Їх за вітром я в поле гуляти пущу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495524
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.04.2014
автор: Дмитро Волинський