Я так чудово пам’ятаю
як вбили душу у душі.
Це все кінець, я добре знаю
Ми люди і ми вже не живі
Та чи буває так, щоб люди і мерці?
Нас вбили, нас затоптали в бруд,
Але ми добре знали,
Що нас в невдовзі віднайдуть.
Що заплаче гірко мама
І скаже: Як? Невже?
Що й люди інші погорюють трохи
І це все…
Зникнемо як і всі зникають
Звикнете як і всі звикають
Але невже у цьому правда вся життя?
Що ми приходимо, щоб піти
Що ми йдемо, щоб прийшли інші!
Правда життя…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495647
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 29.04.2014
автор: OlgaDudyak