***

Роса  на  цвіті  –  сльози  Зульфії,  
Що  блискітку  згубила  ненароком.
І  хто  сьогодні  буде  за  пророка,
Коли  вже  навіть  роси  –  не  її?
Вже  тінь  уся  розтопиться,  а  тут,
В  таких  знайомих  і  чужих  долинах,
Тут  спів  її  і  досі  тихо  лине,
Німіючи  на  кінчиках  батут.
Вже  промінь  до  засмаглого  чола
Крізь  гілку  персика  так  стрімко  не  проб’ється,
І  ця  весна  сама  собі  сміється,
А  ще  ж  колись  тут  Зульфія  була.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495680
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.04.2014
автор: Наталка Янушевич