Мойого серця плоть і кров
Стражденне Слово нефальшиве,
Ти – честь отецьких корогов,
Жага кохання незрадлива.
До тебе йшов я стільки літ
Через бар’єри і загати,
Що іронічно-мудрий світ
Стомився навіть кепкувати.
Мирських суєт полинний шарм,
І білий світ ставав немилим,
Та ухитрилася душа
Не втратити снагу і крила.
І,не дождавшись каяття,
Ми вдвох лишилися надалі
Ти – несповите ще дитя,
А я на сьомім перевалі…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495718
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.04.2014
автор: stawitscky