Прибув потяг на станцію «Прощання»
Я на тебе дивлюсь так спокійно
Своє відбув ти покарання
І я сказати мушу «Вільно»
Не шукай приводу лишитись
Твій шлях ще далі йде
Хай він не буде квітами стелитись
Зате до щастя приведе
Не треба докорів, покарань
Ми книгу нашу прочитали
Ми переступили тонку грань
Й недовіри зібрані корали
Вагон під назвою «Розлука»
Тебе гостинно зустрічає
Амур ховає свого лука
І отрутою кохання не стріляє
Не забудь свої валізи
Там наших спогадів світлини
Я їх випущу без візи
Без почуття найменшого провини
І в останній раз не треба цілувати
Не забирай же присмак нового життя
До віку не клянись кохати
Бо нема в минуле вороття
Охолоне чай забутий
Розлетиться чашка на шматки
Ти в кайдани холоду закутий
Від твоєї не зігрітися руки
© Леся Приліпко,29.04.2014 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495782
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.04.2014
автор: Леся Приліпко-Руснак