Пригортає до себе весна,
обволікає вітер плечі.
Теплим подихом вирує земля,
В казку кличе надвечір.
Я до стежці піду завитої,
невагомо ходою торкаючи
галявину росою налитої
аромату конвалій шукаючи.
Конюшини рожеві поля
кличуть спати під ковдрою неба.
Спалахне північна зоря,
та нічого ліпше не треба.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495878
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 30.04.2014
автор: Ниро Вульф