Мати, посивіла до пори…

Мама  
у...  чорній  хустині,
Сива,  
хоч  не  у  літах,
Мала  
ЄДИНОГО  СИНА,
В  Небо  злетів,  
наче  птах...
Звідти  
уже  не  поверне
І  
виглядати  не  варт.
Їй  би...  
надію  мізерну,
Хоч  
із  ворожчиних  карт.
Та  
у  реальність  могила
Синова  
кидає  знов...
Боже,  
де  взяти  їй  сили?..
ВИЙНЯЛИ  
                         ДУШУ  
                                           НЕМОВ...


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495900
Рубрика: Присвячення
дата надходження 30.04.2014
автор: Патара