Я камінчик гострокутний,
Незручний, смішної форми,
Незалежний і розкутий,
Не обтесаний до норми.
Я камінчик, не цеглина!
В рівний ряд не укладаюсь.
Як не огортає глина,
Знов уперто витискаюсь.
Знаю: викинуть. «Ледащо!
Геть! Такого нам не треба!»
Хай жбурляють. Справжнє щастя –
Хоч на мить злетіти в небо!
Може, я уламок зірки?
Чи астральна надістота?
Змушений чужі одвірки
Підпирати – теж робота…
Чудернацький і химерний?
Унікальний! Гей, пасивні!
Де митець – не будівельник,
Хто оцінить ексклюзивність?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496017
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.04.2014
автор: Маргарита Шеверногая (Каменева)