Ти казав,шом не царівна,
І тобім никус не рівня?
Но та нич.Є в ня корона,
Я собі царівна й дома.
Такам файна молодиця,
Ти казав:товста дівиця.
Хто ня возьме?Потук?!Вода?
Шо?!Ні є в ня огорода?!
Я красуня!Ай!Я знаву!
Тобі нич не обіцяву!
Будуть ся до ня сватати
Із трьох сіл.Лем вубираті
Буду я собі такого,
Не високого,чудного,
Най хоть лисий і товстенький.
Але муй...Такий родненький...
Жеби позерав на личко,
Ціловав.Хоть невеличкий,
Хоть малий,я му-принцеса.
Я лем мало поетеса.
Я царівна йому буду.
Тебе,сомаре,забуду!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496130
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.05.2014
автор: Відочка Вансель