Початок життєвого шляху...

Зламалась  підрум`янена  скоринка,
     Від  хліба,  що  спекла  в  дорогу  мати.
     На  небі  й  на  душі  -    ані  хмаринки!
     Іду  в  життя  по  стежечці  картатій.
Праворуч  колоситься  житнє  поле,
Ліворуч  -    бур`яни  квітують  любо.
Куди  зверну  я  -    молоде,  та  голе?
Не  знаю,  хто  загубить,  приголубить?
     По  цій  стежині,  що  життям  зоветься,
     До  мене  безліч  люду  йшло  квапливо.
     Тут  щастя  стріне,  й  горе  не  минеться,
     І  смерть  вряди-  годи  моргне  звабливо.
Але,  поки-  що,  ноги  босі  швидко,
Долають  ступені  за  ступенями.
І  легко  йти  -    овва,  вже  й  долю  видко!
Та  всіяна,  чомусь  вона,  стернями...
           літо  2002р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=49617
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.12.2007
автор: Микола Шевченко