В старій хатині, що між лип і м’яти
Біліє , війнам і рокам назло,
Щодня з віконця виглядає мати
Й дарує людям усмішку й тепло.
Давно вона не чула слово «Мамо»
І тупотіння ніжок онучат,
Хоча щодня невтомними руками
Готує їх улюблений салат,
Щодня цілує фото пожовтілі
Своїх дітей, говорячи до них,
І молить Бога, щоб їх душу й тіло
Беріг від гроз, хвороби і війни.
І тішить серце щирими думками
Що завтра всеж посходиться рідня
І хоче жити ще для того мама,
Щоб за дітей молитися щодня.
1.05.2014.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496228
Рубрика: Вірші до Свят
дата надходження 01.05.2014
автор: тарпик