[i]Боже, для чого я родилася?
Для чого моя зірка загорілася?
Чому така ледача ? Спотикаюся...
Живу і не живу, неначе граюся.
Мамо, дитя твоє десь ділося.
Можливо десь пішло і загубилося,
а може навпаки "задобре" жилося
і ось від ейфорії вщент розбилося.
О НЕБО, я до відчаю звичайна!
Така ж як всі, а може навіть гірша,
Проста і непроста — небездоганна,
така як всі, але водночас інша.
Бодай б колись, заради Бога взялася,
і хоч би щось по-людськи та й зробила,
тоді б і мама слізьми не вмивалася,
мабуть, замало у дитинстві била.
А що батькам казати іншим родичам
Що їхня "доча" те іще ледащо ?
Гуляє увесь день, десь бродить поночах...
Їм легше смерть, а от таке - нізащо !
А далі як ? У очі не дивитися,
Щоб мимоволі сльози не находили.
О Боже, за що їм "те" родилося!
Та краще б я...та краще би не вродили .[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496238
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.05.2014
автор: Божена Гетьманчук