Задививсь на її вроду,
На поставу молоду,
Ой, чия ж то доля ходить
По весняному саду?
Раптом серце защеміло,
Збунтувалася душа
Хто посмів мене так сміло
Без надії залишать?
Я букет несу дівчині,
Усміх в профіль і анфас:-
Що робити маю нині,
Покохав відразу Вас.
А дівчина мовить –Хлопче,
Ти мені сподобавсь теж.
Але ворог землю топче,
Видно відблиски пожеж.
Бачу,ти козак завзятий,
І вродливий молодий,
Та не час нам святкувати,
Доки рідний край в біді.
Я коня іду сідлати,
Вірна зброя при мені,
Ждуть мене кохана й мати
У далекій стороні.
Хай підступний ворог гине,
Хай верта, відкіль прийшов,
Я відстою Україну
І свою палку любов!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496368
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 02.05.2014
автор: stawitscky