Люблю тебе…
А я хоч знаю, що говорю?
Мабуть: не розумію сенсу слів…
«Люблю», - лиш слово це я мовлю,
І більш нічого. Лиш літери пусті.
Пусті Кирилиці п’ять літер
Зриваються у кожного із вуст,
А ти, сприймаєш їх як вітер:
Пускаєш повз ніжних і тендітних вух…
Я не хочу марно говорити,
На той твій вітер кидати слова!
Я вірю в те, що можу любити!
Я вірю в те, що моя Любов – Любов жива!
«Люблю тебе», - я знову тихо повторю,
Повторю ще, тихо скажу це знову і знов.
Та все одно не зрозумію, що я говорю.
Бо ще не пізнав я, що є Любов…
2009
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496378
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.05.2014
автор: Олекса Дмитрук