Скло та сталь не поєднати.
Та це все було колись.
Скло я можу закувати.
На мій сайт ти подивись.
Сталь в вогні стає м*якою.
Скло в вогні - немов ріка.
Якщо дружиш з головою,
і міцна твоя рука.
Поєднаєш що захочеш.
Не сумісність - не існує.
Мабуть з мене ти регочеш.
Думаєш - дивись кепкує.
Та коли журба проходить.
Серце трішки відпускає.
Щастя все ж тебе знаходить,
пригортає, обіймає.
Бог завжди,завжди з тобою.
Вір у себе,як в людину.
Хоч дитина ти застою,
маєш хист від бога сину...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496404
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.05.2014
автор: Ukraine55