Вдягнуся в шовк весняної трави,
До неба піднесу я свої думи,
Які прекрасні луки і ліси,
Що душу налаштовують,як струни.
А сонця промені пронизують хмарки,
Мов крізь віки на землю рідну линуть,
До світла в височінь летять птахи,
Хоч ризикують обпалити крила.
Так хочу ризикнути з ними я ,
І до небес,до сонечка торкнутись,
Нажаль сміливість ще слабка моя,
Боюсь на землю, вже не повернутись.
2.05.14р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496415
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.05.2014
автор: леся квіт