Ти зазвичай просинаєшся щодня у 6 годині ранку. Чистиш зуби, готуєш смачний сніданок на двох. На твоєму столі стоять стандартно дві тарілки, дві кружки запашної кави і смачні круасани, які ти заздалегіть спекла.
Ти запитуєш себе у підсвідості - "А для кого друга порція, друга тарілка?" Мабуть, ти по трошки божеволієш.
Ти готуєш їжу та не їси її. Говориш, що готуєш її для нього, а де він? Його нема...
Він - це витвір фантазії твоєї хворої самотності. І тебе, мабуть, вже б давно запхнули в психушку, якби не мама...
Ти дуже змарніла, ти харчуєшся болем. У тебе така дієта, яка вбиває тебе, змушує душевно хворіти. Змушує щодня виживати.
Ти йдеш кожного дня на навчання одним і тим же маршрутом, носиш з собою сотні полотен і паперів. Тебе кожен день виснажує власна робота. А відпочинок...А що це? Ти навіть такого не знаєш!
Зранку до ночі працюєш. Вночі плачеш і робиш записи у свій щоденник.
У тебе в душі намагнічена болем, вакумна сфера. Ти не вмієш жити. Ти занадто сильно віриш своїм фантазіям. А вони? А що вони? Вони часом надто сильно тебе вбивають...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496432
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.05.2014
автор: Іринка Свердан