А глобус летить стрімголов у блакитну пустку –
Нещасна, за-мить-до-розтрощена синя сфера.
Чарують у Києві. Львів розпиздячено в друзки.
В Хмельницькому мелють з котом і плекають монстеру.
І хай буде так: закотилося сонце в лузу,
Кульгава блоха нас несе по спідниці в Долі,
Згубивши підкову, капці і рештки глузду;
Ростуть животи в матусь і пшениця в полі.
Автобус везе чиєсь щастя по бездоріжжю,
Водій засинає під завивання Лепса –
І в синіх хребтах ми губимося в підніжжі,
Немов із початку не бачили: справа кепська.
Палають міста, і над кожним – регоче диявол,
І в кожнім в задимленій клітці кричить Маргарита:
То Майстер пусті сторінки, забувшись, палить…
І хочеться бігти.
Виходить же – тільки курити,
Нервово смикати китиць русявих ніжність
І тіло, що кличе й рветься, мотати в хустку.
Автобус везе чийсь смуток по бездоріжжю,
Сигналять назустріч автівки....
А в вікнах – пусто.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496433
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.05.2014
автор: Леся Kürbis