У небі сокіл пролітає
Широким змахом на світанні…
І блискавицею зникає,
Моє відносячи кохання…
Він знає все про нас з тобою,
Надію-жертву поїдає…
Як лють холодною зимою,
Тепло у прірву проводжає.
Нічого вже не повернути,
Бо ми не ті, що бу́ли вчора…
Ключем замок не відімкнути,
За вікнами усюди шори…
До мене, знаю, ти не вийдеш,
Дарма тебе стою чекаю…
У серці відчуваю кривду -
Безґлуздо совістю кохаю.
У небі сокіл пролітає…
Тримає крила без вагання…
За ним тихесенько спливає
Історія мого кохання…
(14.10.2008.№57)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496487
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.05.2014
автор: Вадим Косарєв