Твоя душа кричить так голосно, зроби тихіше,
Я не жартую, це на слух мій давить, не колише
Твій стукіт серця надто сильний, він мене руйнує,
Ще трохи - і сам Бог тебе почує.
Навіщо вся душа тобі, хіба не досить
Простої дружби, яка нічого більш не просить
Ти все одно один, і я одна, і всі ми
Народжені самотніми людьми.
Тому й спішать писати про кохання,
Так, наче переймаються ним крайнє
Але й самотність дехто називає даром,
Так, як собаку назива Омаром.
Зроби тихіше, або знаєш, краще вимкни музику
Яка мов грім, звучить у твоїх грудях
Давай забудемо на мить хоч про романтику
Й побудемо самотніми на людях.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496488
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.05.2014
автор: Essentiel