Змінився час. Ми виросли з вождів.
Їх «величчю» наситились по горло.
А в небі будуть вічно-молоді
Сто янголів – болюча наша гордість.
Прийшла пора. Ми виросли з рабів.
Хоч важко так засвоїли науку.
Гримів у душах справедливий гнів,
І нація родилася у муках.
Буяє цвіт. Діждалися весни.
Яка вона заплакано-прекрасна!
Встають за правду дочки і сини.
Із квітами ростуть могили рясно…
Чорніє смерть і червоніє кров.
Та мій народ нескорений від роду.
У нього на душі святе тавро –
Любов до України і свободи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496564
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.05.2014
автор: Лілія Ніколаєнко