Мала сина маті,
Невістку не любіть.
Хотять 'го забраті
В армію.Чекаті
Жона з сином будуть.
Вугнала невістку
З дитинов.Де пуйде?
Хто дасть таку звістку
Синові.?Лем хустку
Взяла.Нучка вуйде,
Прихистить нещасних.
Притулок дасть в лісі.
Жона така красна,
Лем у її власті
Спаті на узбіччі.
Вернувся синочок.
-Де моя миленька?
Сипався листочок,
Звенів як дзвіночок.
-Ось моє серденько...
Нич не розуміє.
Милу свою глядать.
Вітер довго віє,
Казать не уміє.
Листок падать,падать.
Пушов до нанашкі,
Бо їх помирила. .
Біленькі ромашки,
Малесенькі пташки
Шось му говорилі.
-Матінка загнала
Їх до лісу жити.
Я їм помогала,
Їстім їм давала...
Не могла любиті...
Пушов вун глядаті
Жону і синочка.
Не знала то маті,
Шо сина втрачаті
Може як листочки.
Не прийшов домука,
Вна заголосила...
А листя із бука
Падали без звука...
То її дитина...
Не лаявся з нею,
Не кляв свою неньку.
Став листком зеленим...
На зимлю студену
Опадав тихенько...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496566
Рубрика: Авторська пісня
дата надходження 03.05.2014
автор: Джаннет Даклін