Ти певне не спиналася з колін
Не бачила іще святої волі
А ми, як завжди, ниці і малі,
Гіркою ерою обібрані до болю,
Немов закляті…
Плачевно так відроджується день
І перший крок, немов по лезу бритви,
І голе світло ллє на тих, хто йде
Із неба сонце млою оповите,
Немов байстря те…
…Вогніла даль у попелі їдкім,
Топився сніг від доблесті та крові
І два Майдани в стоголоссі тім:
Один на зраді, другий – на любові,
Мов грім над світом…
«Це ще початок…» - згоді скаже час
Юрбі, несамовитій від зневаги.
І сьогоденним подвигом за нас
Пішли у вись загорнуті у стяги
Небесні діти…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496585
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 03.05.2014
автор: Леся Shmigelska