І знову цей стан, коли ти ні живий, ані мертвий,
І знову дощі виграють старомодний мінор.
І мрії зітхають, латаючи одяг протертий.
І вкотре дивлюсь я до сміху банальне кіно
Про бідних і добрих, про злих і казково багатих,
Про дружбу і пиво, розлите в дешевих кафе.
Про гроші і владу, бандитів і блазнів строкатих,
Про еру свободи і модні пісні на «FM».
А час не питає про наші розтрачені весни,
А час не встигає збирати валізи думок.
А серце втомилось шукати надії воскреслі.
А ти, як і завжди, від віршів моїх – ні на крок…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496805
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.05.2014
автор: Лілія Ніколаєнко