І.
Не вірю я твоїм словам,
Посперечатись навіть ладен,
Не дамся я спокусі зради
І жодній з меж себе не дам!
П Р И С П І В:
Втішайтеся простим речам
І дихайте на повні груди,
Не вірте в жодні рамки, люди,
А вірте серцю і очам.
ІІ.
Для мене не існує меж.
Безмежний світ, а значить вічний.
Таким для мене стало звичним
Життя спивати, наче фреш.
П Р И С П І В:
Втішайтеся простим речам
І дихайте на повні груди,
Не вірте в жодні рамки, люди,
А вірте серцю і очам.
ІІІ.
Сумнівна мить – тавро зневір.
Нема межі ніде й нівчому.
Відкинь, прошу, всіляку втому,
У власні сили ти повір.
П Р И С П І В:
Втішайтеся простим речам
І дихайте на повні груди,
Не вірте в жодні рамки, люди,
А вірте серцю і очам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496809
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.05.2014
автор: Бойчук Роман