Що буде, те буде. Уклін перед Богом,
і гідність—для себе, сусідів і світу.
Твоя тепер черга не йти ні до кого,
лиш ти-- і висока трибуна одвіту.
Так жінка по довгім чеканні—в пологах,
на вузькому краї—і не відступити.
Що буде, те буде. Душею—до Бога,
а тіло—космічною зливою вмите.
Коли тобі вдасться в борні і падінні
ображеним серцем торкнутися неба,
ти зможеш спинити колеса зневір’я
й іржавий ланцюг відірвати від себе.
Намарне кричати: «Любіть Україну!»
усім, хто свій погляд убік відвертає.
Ти біль полюби з гіркотою полину—
Без шоку і болю Вкраїни немає.
Вікторія Торон 3 травня 2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496866
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 05.05.2014
автор: Вікторія Т.