Чиї то долини?
Чиє довге поле?
У тої дівчини
Сльози без причини...
Шось з нив робиш,доле?
Мати сина любить,
Хоче розлучити
З невісткою.Губить...
Хто 'ї приголубить?
Хоче 'го провчити...
Зілля наварила,
Шоб 'ї отруїти.
Невістці налила,
Йши го прихвалила.
Йой,з ким будуть діті?..
Та прийшла жебрачка,
Попросила пити.
-Я з того містечка,
Де тече річечка...
Всягди можу жити...
Невістка у хату
Гостю запросила.
-Яку я дам плату,
Я не є багата...
Зіллячко розлила...
Мачка лем лизнула
З того зілля воду.
Та й навік заснула.
Уже нич не чула.
-Яку маєш вроду,-
Жебрачка невістці.
Та невістка плаче.
-Не втопилась в річці
У туй темнуй нічці.
Смерть мачки шо значіть?
-Хотіла втруїти
Твоя тя свекруха.
Мачка вмерла.Діті
Забери.І жити
Йдіть далеко.В руки
Дала ключ від хижі.
-Чекай там ти мужа.
Які люди хижі!
Будь до Бога ближе.
Молись...Божа ружа
Цвіте біля хати.
Жебрачка садила.
Руки ціловаті,
Боженьку благати:
-Я юй отпустила
Гріх.Прости ти Боже.
Що зо мнов вчинила.
Ти юй допоможеш,
Вшиткой,шо лем можеш.
Хоть ня не любила...
Прийшов син додому,
Зібрав ряндя,ґаті...
У домі рідному
Зіллю студеному
Стояти у хаті?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496990
Рубрика: Авторська пісня
дата надходження 05.05.2014
автор: Відочка Вансель