Ховаю усмішку, йдучи по камінню.
Здіймаюсь угору обіймами вітру...
Прокинулись стаї птахів-самогубець,
Я бачу принизливі погляди вулиць.
І море розмиє, і вітер осушить
Все те, що лякало загноблену душу...
Я йду за поривами струму по венам...
Віддам мертве тіло голодним гієнам!
|N.W|
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497044
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.05.2014
автор: Магура