Я слухала його у Сан-Франциско,
І слухати його було цікаво,
він говорив російською, при тому
до України ставився приязно.
У чорному своєму капелюсі
він був -– як добрий і уважний лікар,
який рахує пульс у пацієнта...
І він казав: що ж, є такі народи,
нічим не гірші від народів інших,
якимось боком, може, навіть кращі—
але державності ніяк не можуть мати,
і тут уже нічого не поробиш...
Він був єврей і трохи...українець,
тому що не хотів мене образить,
він був російськомовний ...українець,
що сповідав поезію поразки,
він сам не знав, що Київ залишивши,
з церквами, інститутами, мостами,
він мимохіть у світ широкий вивіз
державну Україну в своїм серці...
Вікторія Торон
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497107
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 06.05.2014
автор: Вікторія Т.