Я от соничка скоринку
Замотаву у плахтинку.
Буду із собов носиті,
І вшитким в світі світиті.
Йши доща собі наберу,
Шатічко новой поперу.
Штрімфлі в мене білесенькі,
Топаночкі гарнесенькі.
Скоро буду розуміті,
Чом стрілявуть дяді в світі.
Ці їх мама не учила,
Шо в любові є лем сила?
Ці вни пса малі не малі?
Може,мачку мордовалі?
І тому такими сталі:
В нас в Вкраїні ґаздовалі.
Я новини подивилась,
На нуч Богу я молилась.
Кулько свічок попалили...
То...Вшитких...Людий...Побилі?..
Я так хочу помилитись.
Би ся в мирнуй школі вчиті.
Мамці Божуй я молилась,
Шобы діти з татком жилі.
Бы їх дяді не стріляли...
Бы маленькі дітки спалі...
Ангелику,з діточкамі
Будь усе...Молитвочками
Бога прошу:дай нам миру...
І прийми молитву щиру...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497258
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 06.05.2014
автор: Джаннет Даклін