Я обіймаю тебе міцно міцно, цілую руки твої і губи,
І несуттєва тепер ця відстань, ми незалежні від неї будем.
Корткий день та секунди довші, нехай тривоги всі почекають,
І моя осінь і твоя осінь вона, про нас, ще нічо не знає.
Я довго довго тебе шукала і ось нарешті знайшла, спасибі,
І хай ніхто мене не питає, як будем далі іти і жити.
Мої думки, як кульбабки в полі, їх вітер інколи розвіває,
Їх часто топчуть ногами, хворі й крадуть байдужі пухнасті хмари.
Та це усе тепер неважливо, хай собі будуть там, спочивають.
Вони взамін мені дають крила і я нічого проти не маю…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497267
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.05.2014
автор: Кіра Рубінова