- Про що ти думаєш останнім часом?
- Про дощ і сніг, про літнє сонце. Про те, як багато дівчат пройшло повз моє життя і кожна з них була для мене єдиною, а потім я усвідомлював, що ні, вона не та. І замикався в собі, уникав зустрічі, не піднімав слухавки. Іноді матом відписував, таке. Включав мороз, бо іноді було страшно розставити крапки над і, бо може вона все таки та. Може це просто криза в стосунках? А іноді все через слабість, яку я потім топив на вихідних з друзями в сраних 25 грам і так до риганини. На другий день я усвідомлював, що я поступив так, як слабаки і з того самого ранку віддавався спорту. Я біг так скоро, ніби втікав від вовків чи ще чогось там. Підтягувався до того моменту, поки руки не зісковзувались і я не падав. Саме так я намагався завдати собі болю через фізичні навантаження. І саме тому я чудово, чудово розумію, що відчувають люди, коли їх кинули, або коли ти сам все знищив. І щоразу це все непросто. Вроді би і досвід є, але він не завжди допомагає.
- Чому?
- Бо кожна дівчина по своєму цікава, зі своїм характером. Ну я не можу це пояснити, але вони різні. Тому і ситуації різні, реакції різні. Було пару дівчат з якими в мене стосунки починались без слів, без того дебільного, "все ми зустрічаємось, ми пара, ти моя дівчата, а я твій хлопець і бла - бла - бла...", не було такого. Ми чудово розуміли, що це зайве і коли стосунки ставали прохолодними вони припинялись так само, без слів і всяких пояснень. А бувало, що мені треба було пояснити чому я кидаю, чому не хочу зустрічатись, чи я когось там люблю і, чесно кажучи, я і сам задавав такі питання. Особливо тоді, коли в дівчини була крута задниця з якою я принципово не хотів розлучатись. Але то таке (сміється).
- І ти щовечора ось так про це думаєш?
- Ні. Емм, я думаю про інше. Я думаю, де вона? Чи я її знаю? Чи ми вже знайомі? Якщо так, то коли ми це усвідомимо? А якщо ні, то де мені її знайти, куди поїхати? Ось так. А буває, я перебираю в голові симпатії і між ними намагаюсь зрозуміти до якої я відчуваю хоч щось, хоч якусь крихту почуттів. І все закінчується тим, що краще послухати музику чи подивитись кінофільм, бо книжка на данний момент, це не те, на чому б я зосередився і забувся.
- Ти віриш в кохання?
- (після паузи) Спочатку хочеться сказати тіпа, я не знаю... Але подумавши хочеться сказати, що так, я вірю. Все ж таки я любив, відчував щось, якщо не любив по справжньому. (усміхається), чесно, не знаю. все таки не знаю, але думаю, що вірю.
http://vk.com/lordblackjack_public
http://vk.com/lordblackjack_public
http://vk.com/lordblackjack_public
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497320
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.05.2014
автор: Lord Black Jack