Нам не забути тих років,
коли любов цвіла, як весни.
Здається, й через сто віків
з любов'ю Феніксом воскресну.
Причарував без вороття...
О ворожій, побійся Неба!
Навшпинечки, усе життя
несу любов свою до тебе.
Все знаєш ти без пишних фраз:
ти – той, що в долі я благала,
ти – той, що Бог дає лиш раз...
щоб я на все життя пропала.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497327
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.05.2014
автор: Світлана Моренець