Немає нічого вічного.
Все мелеться в жорнах часу,
Перетікає у відчай,
В злорадості викрутаси,
У біль утрати, у злочини,
В байдужість, у ранні зморшки,
Зсипається бляклим борошном
В шпарини душ заболочених…
Це – правда, людьми помічена.
Та цівка є й інша з жорен –
У світі не все трагічно
Перетирається в чорне.
Ніякі корунди-камені
Не сточать ні дух, ні слово.
Тому й миготять незаймані
Із жорен і віра, й мова.
І пам’ять, любов незвичні
Життя своє куцо мірять.
Немає нічого вічного?
Я в твердження це не вірю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497380
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.05.2014
автор: Ніна Багата