Поглянь у небо , воно затягне тебе своєю блакиттю , вкриє душу небесною ковдрою. Що там за цими синьоокими хмарами? Може, сизі мрії наших предків? Або Дажбог йде на поле, несучи сніп сонної пшениці?
Куди не глянь- кругом краса чарує погляд. Десь невеличке місто трішки задрімало. Ніби ніхто тут й не живе. Тиша...Акації обіймають за талію житлові квартали , а сонце обплело золотим мереживом похмурі будівлі, викликаючи посмішку цеглозубих стін. Є тут і невеличкі клумби . На них, мов на вишиванці, візерунками розрослися різнобарвні квіти. Тільки де-не-де бур'ян намагається простягнути до світла свої зеленовусі паростки. Та господарі цьго не допустять! Нехай бур'янці-молодики йдуть показувати зелений одяг з колючками і сережки у вигляді реп'яхів у подорожник.
Звідкись дмухнув вітерець, краплі-намистинки розсипалися по береговій смузі. Та це ж озеро! Воно запрошує в очерет лебедине сімейство з жовторотими пташенятами. Кажуть, тварини не вміють кохати. Завітайте сюди на зорі! Погляньте ,як виграють білосніжні крила у водяному просторі, як русалки рвуться у танок сердець, хочуть сплести вінки з місячного сяйва і духовних почестей дрібниць.
Скоро світає...І круг мандаринового кольору пускає у новий день корону з жовтогарячих промінчиків.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497393
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.05.2014
автор: Сором'язлива квітка