Стерти пам’ять людства,
Забути жахи реальності,
Яка на грані самогубства
Чекає своєї старості.
З голодними побляклими очима
Лице уже від лиха почорніло.
Блукає так, з ножем у спині
Серед руїн, які війна спалила.
Розбити цю мозаїку реальності,
Потім – збирати її по куточках,
Шукати відтінок радості
У кольорових шматочках.
Зірвати театральні маски
Із горе-недоакторів
Розмити разючі контрасти
Між розкішшю й бідності горем.
Перейти через трансцендентальність,
Вийти за межі можливого,
Де наша заблукала реальність
Шукає образ щасливого.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497433
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.05.2014
автор: Natalka_V