Дотик до рідних рук залив ніжністю,
наче молочною хвилею.
Коротка хвилина стала вічністю,
що протяла назавжди кулею.
Схибити - стало неможливістю,
стало близькою дистанцією.
Дні ставали цікавістю,
а все у житті декорацією.
Рукава просякли вологістю
повеней небезпечною.
Хтось захлинається гордістю,
долю кличе приреченою.
Далечінь замінили близькістю,
нехай, навіть самотністю.
Кожен відзначився вірністю
без терміну придатності,
закріпленою відсутністю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497480
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.05.2014
автор: teodora_daisy