В тролейбус ускочила. Дощ у вікні.
Цього не забуду ніколи,
Як раптом, заглянуло в душу мені
Обличчя, неначе з ікони!
За комір йому, бо ж була тіснота,
Вода з парасольки стікала...
З очей струменіли тепло й доброта,
І я у тім сяйві втопала.
Він мило всміхався мені, жартував,
А я, онімівши, стояла...
Коли ж мені вийти вже час наставав,
Від серця мов щось відірвала.
Хоч більше зустрітися не довелось,
Згадались чомусь випадково
Ті очі, що враз полонили всерйоз,
Обличчя, неначе з ікони...
2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497571
Рубрика: Портретна поезія
дата надходження 08.05.2014
автор: Ніла Волкова