Темінь знесилена дихає жалібно,
вниз головою висять кажани.
Сторож годинник розглядує жадібно,
Ельфи останні розкидують сни.
Ліжко - притулок для тіла - розхристане,
вщент перекручене, ковдрою вниз.
Спробой даремной заснути освистане,
буде порубане, мабуть, на хмиз.
Нічка поволі прямує до сонечка,
ти подивись, і заснуло дівча.
Скільки годин провела у віконечка,
все виглядала вона, втікача...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497593
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.05.2014
автор: Оксана Квитка