Хмари за горизонтом, місяць гріє дерева,
Знову буду експромтом, але сьогодні треба.
Нитки старого сведра, вчора повикидала,
Було навіть приємно, іншою просто стала.
Запах твоїх конвалій, не передам словами,
Ти тепер моє небо, ти тепер мої хмари.
Я не боюсь втрачати, в мене немає страху,
Я тепер добре знаю, як треба цінувати.
Мало говорять люди в голос, мовчать роками,
Потім, кажуть запізно заново будувати.
А тому говори, завжди кажи, що чуєш,
Прошу лиш не мовчи, разом усе збудуєм.
Можна набратись сили, будь яку гору звернути,
Якщо іти не вагатись, міцно триматись за руки
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497612
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.05.2014
автор: Кіра Рубінова