Якась глибока і байдужа тиша,
І підозрілий спокій наляга.
Я хід думок нескорених притишу
І стану невагома і легка.
Із кожним сумнівом себе втрачаю,
І загартовуюсь в душевній боротьбі.
Чогось важливого в житті не помічаю,
В чомусь важливому не зізнаЮсь собі.
Настане час розплати за мовчання,
За всі несказані й приховані слова.
І все, народжене незвіданим коханням,
Тобі, єдиному, віддам сповна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497798
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.05.2014
автор: Оксана Бакуменко