У Пеклі зранку метушилися - надійшла звістка, що по обіді прибуде високий гість. Чорти, чортенята малі - вся пекельна рогата і копитна команда чепурилася сама і чепурила Пекло. Сам Сатана теж хвилювався - прибути міг будь-хто, а що, як ревізія? - у в Пеклі ж недостача! Біси з внутрішнього аудиту з’ясували, що пекельні катівні давно вже недораховувалися одного видатного мерзотника, і чим тепер звітувати про цю халепу - невідомо.
Сатана нервово стукав себе хвостом по ногах, тупцяв копитами туди-сюди перед входом до Пекла і поглядав на величезного годинника без стрілок над дверима. Такі годинники тут висіли мало не на кожній стіні, аби грішники не забували, що все, що тут відбувається із ними, - назавжди.
З хвилювання та спересердя Сатана роздавав лайку, прокльони і стусани усім, хто траплявся йому під пекельно-гарячу руку, та ніхто навіть не ображався: чортам був зрозумілий стан Сатани, та вони й самі не знаходили собі місця. Недостача в Пеклі - цього ревізори не подарують, за це чорти отримають таких чортів, що навіть і подумки, і вже тепер – дуже боляче. І пекельна братія метушилася, намагаючись рухами придушити хвилювання та заспокоїти нерви.
Аж тут заревіли пекельні роги від входу, і всі чорти завмерли, хто де був, а слабкодухі навіть втратили свідомість: високий гість прибув. Погляди зупинилися на дверях, і була в цих поглядах суміш жаху і полегшення: нарешті все це очікування і нервування закінчилося. Сатана встав перед дверима Пекла у величній позі: хай вже там як, хай би хто чи що було за тими дверима, а зустрічати це слід гідно, як-ніяк, він володар цього проклятого місця!
Двері Пекла розчахнулися, знов заревли роги, біси-воротарі вдарили у велетенські гонги, і Пеклом прокотилася - БОУОУОУОУОМ - луна. На порозі стояв високий гість - чоловічок невеличкого зросту, лисуватий, з хитрими вицвілими очицями та ознаками застосування ботоксу на обличчі. Воротар від дверей почав був волати:
- ПР-Е-Е-З-И-И-И-Д-Е-Е-НТ... -
- та Сатана смикнув хвостом, і воротар миттєво захлопнув пащеку і зник, наче й не було. Сатана ж посміхнувся на весь свій страшний рот і заплескав себе долонями по волохатих стегнах: цього разу минулося! І недостача враз закрилася, і ревізії не буде, а якщо й буде, все тепер в Пеклі, як у аптеці, навіть краще. І Сатана тупнув ногою і дзвінко хвицнув хвостом по підлозі, наче вистрілив: свято на честь високого гостя!
Святкували в Пеклі затято і самовіддано, але невідомо точно, як довго, бо ж всі годинники там без стрілок. Може, і досі святкують.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497806
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.05.2014
автор: Максим Тарасівський