Ну, що, готова падати перед синами ниць
І бити себе у силіконові груди,
Щоб звести десятилітню пустку нанівець
І за відмову від дітей зняти їх осуду?
А може там, в Росії, в Башкирії, точно так
Покинула малих дітей напризволяще?
І там, і в Україні теж є зозуля-птах,
Яка однаково робить це, навіть[i] "ізяшно"[/i].
Не вибирають діти як батька, так і мати.
Сини дорослі і майже самостійні вже.
Та краще їм хоча б отаку мати мати,
Ніж невідомо де їм невідоме муляже.
К.
23.04.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497817
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.05.2014
автор: Левчишин Віктор