* * * * *

Вона  захмеліє  і  скаже,  як  сильно  хоче,
Щоб  дотиком  ніжним  ти  всю  її  перевершив.
Лиш  сіпни  за  нитку  –  і  лялька  заплющить  очі.
Веди,  ляльководе.  Сьогодні  ти  в  неї  перший.
Бреши,  ляльководе.  Бреши  їй,  що  свято  буде,
Що  ти  їй  мотуззя  відпустиш  наполовину,
Допоки  світанок  гарячі  тіла  остудить.
Допоки  уста  ще  від  поцілунків  винні
І    може,  уперше  озвалося...десь  у    грудях...
Малюй,  ляльководе,  їй  лілію  на  коліні
Вологим  мізинцем,  умоченим  в  каву  свіжу
Повільно-бентежно,  мов  кілька  хвилин  до  страти...
–  Ослаб  мені  нитку,  що  впоперек  сонце  ріже,
Бо  так  заважає...    
–  Кохатися?  
–  Ні...  кохати...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497899
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.05.2014
автор: П'янкова Таня