Так зовсім не болить моя душа.
Для болю їй потрібні живі рани?
Так не болить.Хіба ранять слова?
Та не пройдуть вони скрізь грізні брами!..
Так зовсім не болить...Ніколи...Ні...
Для болю їй потрібна лиш рушниця?
Болить від всього...Не скажу тобі...
Бо це лише моя є таємниця...
Болить від всього...Та кажу дарма...
Не намагаюсь вірити,що вчуєш...
Я просто вимальовую слова.
І біль пройде.І пустку вмить відчуєш...
Цілунок ляже тихо.Як уклін.
У відповідь я тихо поклонюся...
А десь далеко чуть церковний дзвін.
І я в думках тихесенько хрещуся...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497907
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.05.2014
автор: Відочка Вансель