Якщо можеш, то мені прости,
Вибач і за те, що не любила.
Сам себе тепер ти захисти,
Бо цього я так і не зробила.
Я не дала тобі навіть мрій,
Не лишила більше я нічого.
Не твоя рука тепер в моїй,
Тільки погляд вечора німого.
Ми, як листя пізнє, восени
Падаюче при стрімкому злеті.
То навіщо нам тепер вони:
Протилежності слова відверті.?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497951
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.05.2014
автор: Лейла