Моє село, я так тебе любила!
З дитинства мріяла я жити тут.
Шкода, з роками думку я змінила:
Тепер позбутись хочу я цих пут.
Колись, моє село, ти процвітало
І люди при роботі всі були.
У зе́лені півроку потопало,
Купатись ми ходили на ставки.
Та скоро не залишиться посадок –
Вугілля й газ занадто дорогі.
І що ж залишим дітям ми у спадок?
Ще рік…і пересохнуть всі річки.
Колись було, ідеш селом поночі –
Дорогу осявали ліхтарі.
Тепер… хоч повиколюй очі -
Неначе під землею шахтарі.
А люди на селі які вже стали?
Та пересмокчуть тобі усі кісточки.
Як не спаскудили, так обізвали.
Та ще й в колеса вставлять палички.
Повиїжджала в місто уся молодь –
Лиш їдуть до батьків на вихідні.
ТИ – лиш дитинства гарний спогад.
Чи хочу я ще жити тут ? Вже н і …
28.03.2012.
Україна
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498106
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 10.05.2014
автор: Олена Козацька