[i]У сумнім вузькім переході,
Поміж вічно байдужих людей,
Стояв і грав для народу
Скрипач журливих пісень.
Скрипка плаче, і гірко скрипаль
Затягає мелодію дивну,
І музика наче кришталь
Розбиває тишу огидну.
Люди йдуть, зупиняється хтось,
Все ж байдужість бере ними гору,
Так у світі уже повелось,
В душу селимо байдужу потвору.
Бачимо лиш свої довгі носи,
Бачимо сірі, нудні хмарочоси,
А ти скрипалю, свій хрест неси,
А він грає, нічого не просить.
[i][/i][/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498132
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 10.05.2014
автор: Light-In-Sky