Немічне серце
гнів сокрушає ,
мов ураган
об скалу
корабель розбиває .
Темрява. Морок…
Пронизив грім тишу ,
від корабля
і сліду не залишив .
Океан , як саван ,
оповив те , що було .
Те , що є й що було б ,--
серед хвиль потонуло .
січень 2011р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498134
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.05.2014
автор: Іванюк Ірина