Колиска теплого дощу—
У плиннім шелесті первиннім,
І вся небесна благодать
Стіка, співаючи, крізь ринви.
Ожилий простір позира
І ловить чулим сірим оком,
Як блискітливих міріад
Стібки зшивають ненароком
Учора й завтра, верх і низ,
Дахи, машини, лиця, брами,
І ті, кого давно нема,
Здається, знову поруч з нами.
Ми знали—збудеться усе,
Що серце снило і бажало,
Тугі розв'яжуться вузли,
Неначе їх і не бувало,
Бо наступає теплий дощ,
Нас обіймає, як рослини,
І переносить на руках
У паралельний світ гостинний.
Вікторія Торон
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498201
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 11.05.2014
автор: Вікторія Т.